Корпоративні зайчики та продуктові дизайнери
Обережно: ви можете образитись від цієї статті.
Створювати, проектувати, розвивати та керувати продуктами, м’яко кажучи, непросто.
1. Потрібно співпрацювати з іншими людьми, які можуть бути не згодні з вашими пропозиціями або баченням, в режимі високої невизначеності, коли ніхто точно не знає що потрібно зробити або що вирішить проблему
2. Робота ніколи не закінчується та не зупиняється, на відміну від проектів, які можна «здати» та забути
3. Всі несуть відповідальність за результат, немає на кого перекласти невдачі або труднощі, окрім самих себе
4. Створити щось, чим будуть користуватись люди та платити за це гроші — дуже складна задача, з якою впораються не всі
В моєму світі існує два види дизайнерів: корпоративні зайчики та продуктові дизайнери.
Про корпоративних зайчиків
Корпоративні зайчики люблять дизайн-процес та захищають його всіма відомими їм способами. Розповідають, чому всі працюють неправильно. Використовують всі доступні методи UX-дизайну, які вивчили на курсах. Ображаються, коли з ними не погоджуються. Пів року малюють дизайн-систему в Figma. Розповідають, що дуже важливо бути адвокатом користувача. Чекають, поки їм поставлять задачі та розкажуть, над чим треба працювати. Для них макети є основною цінністю.
Корпоративних зайчиків люблять компанії, в яких працює багато людей, бо вони не задають багато питань, презентують себе як експертів в дизайні та проводять презентації з картинками. Корпоративні зайчики відчувають безпеку та комфорт, коли їм дають робити дизайн так, як вони звикли. Вони не сперечаються з менеджером, який приносить готове рішення, та зляться на поганих інженерів, яким постійно щось не подобається.
Коли в компанії закінчуються гроші або з’являється амбітна мета, яку неможливо досягти спокійною лінійною роботою, корпоративні зайчики стресують та звільняються або потрапляють під скорочення. Плак.
Про продуктових дизайнерів
Вони знають, що будувати продукт — ще той головний біль. Орієнтуються на результат: без кінця лізуть не в свою справу, щоб краще зрозуміти задачу. Не соромляться ходити до живих користувачів, ставити їм питання та перевіряти власні ідеї. Не чекають, поки їм поставлять задачу, а самі шукають можливості вирішити проблеми, які принесуть користувачам користь, а компанії гроші або зростання. Постійно змінюють підхід до роботи, щоб не витрачати купу часу та швидше «намацати» рішення. Для них макети не мають сенсу, якщо це не призвело до змін: вони знають, що результат — це те, що отримав користувач, а не що намальовано.
Дизайнерам продукту не цікаво робити штуки, які не дають видимого результату. Тому вони не погоджуються з командою, щоб в кінці кінців правильно зрозуміти проблему та спроектувати цільне рішення: яке буде достатнім для користувачів, нескладним в розробці та впливовим загалом. Вони багато ship’лять в продакшен та вчаться на реальних запусках, а не статтях з Інтернету, бо не вірять в щось, поки не побачать цього власними очима.
Щоб дизайнити продукт, треба всього нічого:
1. Розбиратись з задачею: обирати швидкі способи дізнатись щось важливе від користувачів, побачити де виникає проблема та описати її зрозуміло для інших людей в команді.
2. Визначати мету: щоб можна було точно сказати, що дизайн спрацював та стало краще, або гірше, або він ні на що не вплинув, і треба думати далі.
3. Приділяти час execution’у та дизайн-рішенню: уважно працювати з елементами інтерфейсу, текстом в інтерфейсі, показувати рішення команді та вносити зміни, робити це акуратно, щоб за ними не доводилось фіксити.
4. Бути людиною, якій більше за всіх потрібно: пояснювати іншим чому ми маємо щось зробити, слідкувати за якістю того, що продукт запропонує користувачам, запитувати «чому» кожен раз, коли це неочевидно.
Коли в компанії є справжній продуктовий дизайнер, це складно не помітити. Продукти стають кращими, прибутковішими та успішнішими через конкретні дії. Робота йде швидше та бадьоріше: немає довгих формальних процесів та іншого «пилу в очі», який відволікає від суті та покращення продукту. Тільки фокус на проблемі та бажання перевіряти ідеї «в бою». Розробники отримують неабияке задоволення від роботи над дизайн-рішеннями, бо вони пов’язані з відомою їм метою. Менеджери знають, що на дизайнера можна покластись, бо ця людина не готова погоджуватись на будь що та постійно кидає виклик пропозиціям «зверху».
Корпоративні зайчики створюють відчуття прогресу. Продуктові дизайнери створюють прогрес.
Моє найулюбленіше відео про дизайн, де Пол Адамс розповідає, як не бути корпоративним зайчиком та подорослішати: